книги
Дві півкулі одного мене
Єремія – 29.13
І будете шукати Мене,
і знайдете, коли шукатимете Мене
всім своїм серцем.
І Я дамся вам знайти Себе,
говорить Господь…
Я цілий Піст часто згадував про баланс між почуттями та думками, про потребу акумуляції сил та рівновагу …І Піст – це якраз добрий час для того, щоб згадати про це і коротко поділитись.
Отож «я» – це людина, істота що прийшла пізнати на цьому світі як силою Божою прокласти міст над прірвою зла. І це друга ціль. А перша – згадати ким ми були в часі сотворення: а) Якими?; б) З Ким?; в) Навіщо? Те що нам це під силу дає певності договір: укладений між нами та Богом і підписаний земним людством з Христом в Йордані, та зреалізований на Фаворі. Чи ж бо також підписаний кров’ю Христом на Голгофі та зреалізований ним у Воскресінні. (Для тих хто ще вважає себе духовним євреєм – стане у пригоді останній ефір Юрія Ситника і Петра Гусака про те чи дійсно Церква є Новий Ізраїль?)
Що ж до мого анонсу в останньому ефірі про розмову про етап боротьби з гріхом, в якому взявши його під контроль ви можете зустрітись з ситуацією коли духовну перемогу присвоїть собі наша ж: гординя, самість, зверхність чи самовпевненість або жадність, то цілий місяць мене переслідувала думка – А ЧОМУ?
Дві головні лаги «моста над прірвою зла» це самоконтроль (чування) та устремління (вогонь духа), що їх можна закласти як основу моста у вигляді емоційної рівноваги та ментального налаштування. Їх активізація полегшується контролем їди (емоційні прив’язки) та контролем руху (ментальна самодисципліна). І ЦІ ДВА АСПЕКТИ ДУЖЕ ЧАСТО ВИСВІТЛЮЮТЬ В ЧАСІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ.
Але для чого вони взагалі? Щоб могти збудувати у своєму внутрішньому світі міст від розуму до серця. А відтак дійти до Того хто живе в «храмі серця» мого.
Розум має дві півкулі – тому 1) їх гармонізуємо, 2) прокладаємо шлях до центру контролю всією земною цивілізацією – серцем. А далі питання до 3) стану прийняття своєї ситуації, не як бунтівний Ізмаїл і навіть не як благословенний Ісаак… а як «я» людина, що бувши створена Творцем хоче знайти Його лице в осяянні світлі Його присутності в глибині нас самих.
Чому стільки аналогій з храмом? Ми не живемо в еліністичному світі та не розуміємо, що храм був самим захищеним від чужинців місцем кожного міста, кожного народу. Він був місцем входження в справжній енергообмін або контакт з покровителем його. Це було місце обміну енергії жертви (свого часу) на заробіток та уваги думок та емоцій – на ті преференції, що могла надати та чи інша істота якій храм був посвячений.
І тому – піст це не про їду, самодисципліну чи боротьбу з гріхами, а це про подорож в гори на зустріч з СТАРИМ ДРУГом. Ви колись ходили в похід в гори? Тоді ви зрозумієте чому не лише не можна набирати більше ніж треба багажу (важких думок), АдЖе вони не дадуть вам пройти в «вушко голки» сердечних порогів. Але ЦЕ Ж СТОСУЄТЬСЯ і невідповідної обуві чи одягу – як аналогії емоційних неврівноважених бажань кожного з нас.
Тому так – спорядження важливе, щоб піти в похід, але воно точно не є рушійною силою, що допоможе дійти до вершин і тим більше не є самоціллю. Якщо на горі мешкає старець, котрий знає про тебе все і не лише про майбутнє, але і про Вічне, то чи не покинеш ти насиджене своїм его місце комфортного всеядства рецептів із «супермаркету кухні невігласів»? Хіба не почнеш тренування тіла і не покинеш окутане лінивою вседозволеністю неробство? Всеядство ж буває багатогранним: від емоційних збуджень та ментальних «хайповидних» новин до гастрономічних страв, що не допомагають будувати здорові клітини, а бездарно «набивають бебех». Тоді ти постиш по суті… А якщо ти вирішив пройтися в гірському спорядженні серед центральних вулиць міста, щоб насолодитись емоційним подивом перехожих, то ти так і не сядеш в потяг до всевідаючого старця чи Старого Друга і тоді аналіз того, що тобі завадило в житті вже не потрібний, бо вчорашнього вже немає, його не повернути! Хіба що через «метаною» – справжнє великопісне покаяння вивести на яв залишається потреба.
Гадаю що те що стосується Посту, це питання 6 повторів цілісного ТИЖНЯ (6 днів руху в глиб), 6 сходин росту і 7 дня – перебування з Ним віч-на-віч через споживання Св.Тайн «насичення себе вповні Його присутністю». А для тих хто усвідомили «Його присутність» у Святая Святих свого сердечного храму – сьомого дня чекати немає потреби.
Тому я знову згадаю про наші сім’ї, кохання та стосунки і скажу коротко, що всі фобії та повтори ситуацій розпочинаються тоді «якщо з Ним ви не знайшли комфорту та не наситились Його розумінням», бо тоді жодний чоловік чи жінка не зможуть наповнити вашу душу розумінням вас по-справжньому»… І ніякі елементи сімейного співжиття не врятують ту порожнечу, що з острахом низьким гулом часами пробивається з Платонової печери страхів та фобій.
Тому запрошую до ще двох тижнів посту по Суті, тобто усіма ефективними засобами, але головне з переходом в 7 день з ДУМКОЮ «ДЛЯ КОГО ЦЕ ВСЕ І ЯК ВОНО МЕНЕ ЗБЛИЗИТЬ з НИМ» ?
А з архетипами вже Він нам допоможе попрацювати після Воскресіння!
P.S. Але кажуть, немає жодної мовної граматики без «винятків». Так само і в часі Посту ми маємо свято БлагоВіщення, що по суті підтверджує можливість реалізації його змісту – дисципліна не задля посту, а задля «апгрейду основного із скілів», задля відновлення контакту з «довгоочікуваним Другом». Тому маємо в цей час приклад жінки Міріям, що настільки якісно пройшла цю школу особистої формації при храмі, та настільки глибоко усвідомила реальність Живого в її серці, що змогла привести в світ Сина Божого во плоті. Знаєте, цей приклад Міріям, в якій всі програми земні підпорядковуються духовним – є дуже потрібним, бо в Ній навіть програма земного дітонародження трансформувалась в духовну місію Богонародження. І це Богом було запропоновано кожній людині споконвіку як духовна міссія, а зреалізовано вперше Нею як в Дусі, так і на фізиці. Мабуть, суть «смирення» в ній стає зрозумілішою, бо коли ти несеш відповідальність за дитину в своїм лоні, то очевидним є приклад того що немає місця вседозволеності людського его.
Те ж саме і з емоціями, їдою, розпорядком дня, дисципліною думок, фіз.вправами та молитвами – задля реалізації яКого наміру чи проєкту ми все це робимо? Цей приклад Марії, є вібраційним прикладом того, що можна «зачати товариські стосунки з Логосом» в серці своїм і як посвятити все, щоб вони змогли вийти на Яв в спосіб, що обернеться не лише очищенням мого роду, а й мого народу, а то і джерелом підтримки для всього людства. Якщо ж ви спитаєте, чому так все просто виглядає? Бо Бог цю мудрість «сховав від мудрих світу цього, але відкрив немовлятам» !
Від Матвія – 18
3. …та й сказав:
Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!
4. Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.
10. Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.
2 P.S. А для тих хто потребує трошки довших роздумів над питанням глибини серця – пропоную звернутись до більш вишуканих форм пізнання даної теми переглянувши Книгу Вогнів Ольги Асауляк том.7, ст.100 «Королівство прямих та кривих зерцал».
З повагою – Святослав син Ігоря.