Ольга Асауляк про контакти
У сучасному світі часто зустрічаємо свідчення людей про зустріч з НЛО, записи контактерів різного рівня як також і думки скептиків. Яка онтологічна причина виникнення цих явищ? Вони від Бога чи від темних сил? Яка ціль їхнього приходу? Як розібратись: що правда а що ні? У мене нещодавно виникла думка звернутись до спадку Ольги Асауляк і поділитись з вами тим, що вона говорила і писала на тему НЛО ще в 1991 році. Ось уривки її статті «ПІДВОДНІ РИФИ КОНТАКТУ» взятої з книги Катарсис (том 1 серії «Книга Вогнів»).
ПІДВОДНІ РИФИ КОНТАКТУ
Ідея написання книги Катарсис виникла не випадково. Протягом трьох років після статей на тему контакту я отримувала потоки листів, що викликали необхідність серйозно поговорити з читачами про явище, яке з кожним роком все реальніше входить у життя сучасної людини. Усе стрімкіш зростає число «контактерів» із різними «енергетичними системами», «сузір’ями», «цивілізаціями». Водночас збільшується кількість пацієнтів психіатричних клінік із явними відхиленнями в психіці на ґрунті контактів. Навіть затятим скептикам стає цілком зрозуміло, що нерозсудливе ставлення людини до своєї планети дуже хвилює тих, хто невидимо живе поряд із нами.
- Хто ж вони?
- Вороги чи друзі?
- Наші батьки?
- А може, брати?
- Чи вони живуть на відстані мільйонів світлових років від нас, чи все ж таки оселилися за тонкою часовою перегородкою, яку не бачать наші фізичні очі?
- Чому одні контакти виводять людину з душевних криз, покращують здоров’я, нормалізують стосунки з близькими людьми, допомагають знайти своє місце в житті, а інші руйнують психіку, розбивають сім’ю, штовхають людину на вкрай непередбачувані вчинки, які іноді призводять до самознищення?
Погляньмо, що говорять про контакт служителі культу.
«…Можливо, ніколи ще від початку християнської ери біси не діяли так відкрито і широко, як у наші дні. Теорія «прибульців із космосу» – тільки один із багатьох прийомів, які використовують для впровадження «ідеї про вищі сутності», що збираються взяти на себе відповідальність за майбутню долю людства… Це жахливий знак того, що людина стала доступною демонічному впливу, як ніколи до цього, ще з початку християнської ери. У XIX ст., для того щоб увійти в контакт із демонами, був необхідний сеанс у темній кімнаті, тепер для цього необхідно тільки подивитись на небо» (о. Серафим Роуз «Православ’я і релігія майбутнього»).
Ось свідчення дуже крайнього погляду на проблему контактів, та, як відомо з давніх-давен, істина завжди проходить між двома крайнощами, між «плюсом» і «мінусом», між «так» і «ні», між чорним і білим. Уся біда людства в тому, що ми мислимо за типом «маятника» – від однієї крайньої точки до другої, не вміючи вийти на серединну пряму, тобто подолати дискретність земного мислення.
Одного разу я говорила про НЛО із священником. Він був переконаний, що «літаючі тарілки» походять від бісів . І тоді я запитала:
– Скажіть, отче Сергію, чи може сатана творити що-небудь сам, чи він позбавлений творчої сили?
– Ні, звичайно, сам не може. Він і його демони можуть тільки мавпувати, копіювати те, що створив Бог, аби являтися нам в образах Світла.
– То скажіть, із чого могли демони скопіювати літаючу тарілку, якщо її нема у світлих сил, а темінь нічого створити не може?
Мої слова спонукали отця Сергія глибоко задуматись. Людині, знайомій із філософіями різних релігій, яка осягнула суть езотеричних учень, звичайно ж, ясно, що будь-яке явище – як два боки медалі, що взаємодія «плюса» і «мінуса» – головний двигун прогресу думки у фізичному світі, що, відкидаючи одну сторону явища, ми ніколи не осягнемо іншої його сторони, а не осягнувши, не зможемо зберегти свою психіку від впливу небажаних ворожих сил.
Насправді не все священство відкидає контакти людини з тонким світом. Один із геніальних умів 20 століття – отець Павло Флоренський, що загинув у сталінському засланні на Соловецьких островах, допомагає нам відрізнити чистий духовний контакт від контакту поверхневого. Сам того не підозрюючи, він вичерпно розкриває тему, яка хвилює багатьох людей, що йдуть шляхом пізнання невидимого. Ця тема – «Рівні контакту з тонкими світами»…
Багато з тих, хто мріє про контакти, неправильно розуміють значення цього слова, яке налаштовує людину на щось дивовижне, особливе, таке, чого ще не було в її житті. Але ж кожна людина по суті є контактером, який перебуває в непроявленому, односторонньому контакті.
Ось що писав о. Павло Флоренський:
«Чим глибше, онтологічніше духовне осягнення, тим беззаперечніше приймається воно як щось давно знайоме, давно очікуване вселюдською свідомістю. Та й насправді, воно є радісною вісткою з рідних глибин буття, забутою, але таємно леліяною пам’яттю про духовну батьківщину…
…Загальний закон завжди один: душа захоплюється із видимимого і, втративши його з поля зору, входить у сферу невидимого – це діонісійське розірвання уз видимого. А, здійнявшись увись, у невидиме, вона знову опускається до видимого, і тоді перед нею постають уже символічні образи вишнього світу – лики речей – ідеї. Це аполлонічне бачення світу духовного.
Та є спокуси прийняти за духовне, за духовні образи, замість ідей, ті мріяння, які оточують, бентежать і спокушають душу, коли перед нею відкривається шлях в інший світ. Це духи віку цього намагаються втримати свідомість у своєму світі. Межуючи із світом потустороннім, вони хоча і тутешньої природи, але уподібнюються сутностям світу духовного; кажучи ж геометрично і фізично, під час наближення до межі цього світу, ми вступаємо в умови існування хоч і безперервно нові, однак вони дуже відрізняються від звичайних умов повсякденності.
І в цьому величезна духовна небезпека наближення до межі світу, коли нема бажання очищатися, внаслідок мирських пристрастей чи невміння, за відсутності духовного розуму – свого власного чи чужого – розуму керівника чи, нарешті, від безсилля, коли духовний організм не визрів ще для такого переходу.
Небезпека ж – в обманах і самообманах, які на грані світу оточують мандрівника. Світ чіпляється за свого раба, липне, розставляє сіті і зваблює нібито досягнутим виходом у сферу духовну; духи і сили, які стережуть ці виходи, далеко не «стражі порогів», тобто не благі захисники заповідних сфер, не істоти світу духовного, а посіпаки «князя влади піднебесної», які захоплюють і спокушають душу, затримуючи її на грані світів». (о. Павло Флоренський з листів до друзів, статей «Іконостас», «Зворотна перспектива», «Біля вододілу думки»).
Отож, очевидно, справа в тому, з якою якістю душі і свідомості людина підходить до явища контакту, кого із тонкого світу «притягує» до себе спорідненими частотами вібрацій почуттів і думок.
Роздуми про контакти допоможуть багатьом усвідомити, наскільки серйозна і небезпечна робота з енергоінформаційним каналом…Саме формулювання «я хочу» програмує людину на низькоастральний рівень спілкування.
У наш час нестабільного, стресового життя, порушеної екології в багатьох людей спонтанно відкриваються канали бачення паралельних світів. Що в такому випадку робити? Головне, не загордитися, що на тебе зійшла благодать і весь космос тільки чекає слушної нагоди, щоб об’явити тебе новим святим пророком…
Та необхідно зрозуміти, що всі вищі невидимі сили вздовж усієї ієрархічної драбини не створені в одну мить тільки для того, щоб опікуватися нашим фізичним світом і чекати від людини поклоніння. Надто багато було би честі нашому земному варварству. Усі вони пройшли довгий шлях своєї духовної еволюції, пройшли через біль, помилки, нерозуміння, падіння і злети, поки звільнились від довжини хвиль фізичних планів, стали енергетичними, духовними сутностями.
А є і такі мешканці духовного космосу, які ніколи не опускались на фізичний рівень розвитку, а розвивались лише за духовним кодом Абсолютної Гармонії. То навіщо ж ми потрібні їм, досвідченим, розумним, духовним, із нашою закостенілою трьохвимірністю?!
На Землі і схожих на неї планетах створені білкові фізичні тіла, які необхідні Духовному Світові для подальшого освоєння матерії. Тому кожна людина зв’язана невидимими нитями з Духовною Ієрархічною Системою. Людина є носієм монади Творця, яка врешті-решт повертається до Нього з плодами напрацьованого досвіду.
Повертається, якщо свідомо не зійде з прямого шляху, не потрапить у кабалу сил відступу, яким потрібна для підтримки їхнього життя енергія наших почуттів і наших думок. Ці сили мають свою ієрархію, свої коаліції, свої цивілізації (у нашому розумінні). Вони володіють гігантськими знаннями в галузі техніки і психології. Вони вміють проникати в мозок людини, створюють на землі свої психічні центри, які примножують число біороботів-зомбі, готових за першим сигналом виконувати будь-які їхні накази. І все це для того, щоб мати доступ до основного продукту психічної діяльності людини – енергії думки.
Єдине, що необхідно пам’ятати, щоб, бажаючи усвідомленого контакту, не потрапити в їхні сіті: вони нічого не можуть зробити насильно, без вільного вибору людини. Але біда в тому, що ми часто самі ліземо в їхні розставлені сіті, та ще й так, що їм і зусиль жодних не треба докладати. Епідемія контактів у наш бездуховний, неочищений вік – це біда такого масштабу, яку людству ще не дано усвідомити!
Та чи означає все вищесказане, що будь-який контакт необхідно відкидати з обуренням, тремтячи від страху перед «темними силами»?
Ні. Необхідно вчитися відрізняти «Духа істини від духа омани». А для цього є Святе Письмо, праці святих отців Християнської церкви, зібрані за дві тисячі років. Якщо уважно вивчати праці святих подвижників, невільно приходить думка, що всі вони були контактерами високих духовних планів, ретрансляторами надтонкої космічної енергії, очищувачами простору, які створювали навколо себе просторі високочастотні поля, очищаючи так величезні території від усіх мінусових накопичень.
Де, у якого святого ви знайдете заборону на контакти з Вищими силами? Навпаки, святі застерігають нас і дають програму очищення, духовного й тілесного, щоб уберегти від пасток нижніх сил…
У кожного часу свої терміни, суть яких єдина. Шлях до контакту в усі віки називався шляхом духовного подвижництва, якщо контакт розуміти в справжньому, високому смислі цього слова, відкинувши його спіритичне, низькоастральне значення і фізичні прояви аномального характеру.
«Віруючому і прагнучому зовсім не важко пізнати Бога. Якщо ж хочеш споглядати Його, дивись на благоустрій усього і помисел про все, що було й буває словом Його. І все це для людини», – читаємо ми в Антонія Великого (Добротолюбіє: «Настанова про добру моральність і святе життя», т.1, гл.160.).